Сирість. Холод. Студінь.
І розпочалась боротьба.
Страх. Сльози. Кров. Рани.
У голові нескінчені барабани, а навколо стривожені громадяни.
Вибух. Крик. Сльози.
Ми чули лиш одні загрози
У голові бринить питання:
«Майбутнє завтра чи в чеканні?»
Сьогодні холод, а завтра голод,
Завтра день і ніч і горе…
Завтра їх остання зустріч віч-на-віч.
І обливаються кров’ю серця діряві
І стиснувши зуби, вони йдуть і далі…
А десь там позаду лежать москалі.
Вчора вони увірвались зухвалі,
А сьогодні лежать або втікають якомога далі.
Та не зробили вони для себе моралі, хоч давно вони як побиті кораблі.
Чи відчуваєш ти враже, хоч трохи печалі?
Ти бачиш, що ваші плани невдалі
Ти бачиш що Український воїн йде вперед, якнайдалі
Хоч і є постраждалі, але вони витривалі
Сотні янголів, які світять неподалік
Вони поруч, стоять за правду на вік.
Вони йдуть перед нами і з нами
Ведуть із пітьми до світла, від смертельної драми.
А ти? Ти з ким? Ти з нами?
Лобода Аліна
