У жилах плине з роду і до роду,
Як пісня волі, як вогонь війни.
Вона не знає страху чи негоди,
У ній – земля і небо, доньки і сини.
Гаряча, як у бабусі піч,
Міцна, як дуб у полі серед зливи.
Це кров, що пам’ятає Крути й Січ,
Що шепче: «Ми були, і будем живі!»
Вона крізь біль не втратила себе,
Але крізь сльози плаче за свободою.
І кожен, хто упав за рідний дім —
Живе в серцях, тугою глибокою.
Це небо, що обіймає хрестами,
І пісня, що лунає біля школи.
Вона говорить гордо між словами:
«Я — Українка! І не здамся я ніколи!»
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
