У три рочки хлоп’я знає : сирена завила –
Треба в погріб заховатись, щоб бомба не вбила.
І це рік не 41-й і не 43-й
Коли чоботи фашистів ішли по планеті.
Це онуки тих героїв, що фашистів били
Та із нашими дідами світ від них звільнили,
Прийшли до нас в Україну, та не з пирогами.
В минулому побратими, прийшли ворогами.
Ніби-то звільнити хочуть, не знамо від чого.
Та в Росії українці не просили того.
Топчуть нині Україну російські чоботи,
І звільняють українців від тиші, роботи.
Від домівок, друзів, рідних, від життя звільняють.
Наші долі вибухами знищують, ламають.
Та не здасться Україна, боронитись буде,
І візиту побратима довік не забуде.
Світлана Сомош
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
