ХВОРОБА

Моя хвороба вже не виліковна
І не прочитає мої вірші весь Світ
І не потрібна мені вже допомога
Хочеться після себе залишити хоч слід.

Слід, який пам’ятатимуть мої знайомі… друзі й вороги.
Що б знали, що я не завжди була радісна і світла.
Але що б з усмішкою згадували мене вони.

Хочу безсоромно доживати, свої останні місяці… а то і дні,
Щоб лиш батькам не було за мене соромно
Що б знали що із мене був толк взагалі.

А хоча, мені вже буде байдуже що подумають інші,
Я просто піду далеко, в пітьму чи може й на світло.
Я прийшла в цей світ сама, сама і піду.
Ворогам – на радість, рідним – на біду.
Анастасія