Був хлопчина в окулярах,
Все життя — лиш мутки та обмани.
Дівчат не шанував, серця ламав,
А людям навкруги лиш біль давав.
Не залишилось у нього ні краплини
Ані світла, ані доброї людини.
Почав він пити — ще глибше впав,
І світ довкола в кайданах зникав.
Одного дня його небо в клітку вкрилась,
Свобода, мов пташина, зникла, розчинилась.
Сидів він долу, сам із власним болем,
Життя сказало: "Ти пішов не тим шляхом".
"Зніми ж ті окуляри, глянь у світ новий,
Бо вибрав шлях жалюгідний і пустий.
Переосмисли, доки серце б’ється —
Бо волі вже нема, лиш пам’ять в’ється".
Ілля
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
