На полі бою, у гарті вогнів,
Де вітер свистить між уламків і снів,
Кохання тремтить кожен час щодоби
Серед руїн, війни і журби.
Солдати йдуть у холоднім строю,
Скрця їх палають в одвічнім бою,
Та десь за обрієм в тихім краю
Чекає кохана людину свою.
Її дзвінки —- мов молитва свята,
Теплом зігрівають в розлуці літа.
В словах її сила, у серці життя,
Кохання для них —- це святе почуття.
Війна —- це жорстока кривава ріка,
Та навіть у темряві зоря протіка.
Це спогад про ніжність, любов назавжди,
Що кохання навіки, ти тільки жди.
Нехай буря шумить, нехай громи гримлять,
Любов переможе і може зцілять.
Бо навіть в руїнах, на згарищах зла
Кохання —- це зброя, що перемогла.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
