Хоч літа на осінь повернули,
Літечком вони вже відцвіли.
Та кохать серденько не забуло
І любов”ю повниться завжди.
То дарма, що кучері сріблясті
Із русявих стали вже давно.
Та душа моя так прагне щастя,
Віддавать тобі своє тепло.
І нехай вже сиві свої скроні,
Але очі сяють як тоді.
Мої руки у своїх долонях
Зігрівай, бо ми ще молоді.
2021 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
