Однокімнатна хрущовка стара,
І світло лампади тремтіло на стелі,
Там юність співала прості слова,
І мрії жили у злиденному тілі.
Ми ділили на двох той маленький стіл,
І хліб, і надії, і сонні світанки,
Тоді ще здавалося — цілий світ мій,
Хоч доля лишала на серці царапки.
Та щастя було у дрібницях щодня,
У сміхові, в тиші, в розмовах нічних,
І навіть коли забирала весна —
Вона залишала відблиск в очах.
Анастасія Бондарєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
