Цю зустріч намітила доля мені.
Урок надала у моєму житті.
Спочатку – добро , допомога, підтримка,
А потім бездушності темна картинка.
І на полотно, де довіра безмежна,
Лягла чорна фарба, спочатку бентежно,
А потім, згущаючись, сили набрала
І ніби у прірву довіру забрала.
Немає довір`я – душа невгамовна.
Неспокій, тривога немов чашка повна,
Течуть через край і струмочком стікають,
А потім в ріку повноводну впадають.
А далі у море, мов сльози солоне,
Течуть поки серце не охолоне.
Черговий урок мені доля послала.
І я його вивчила , запам`ятала.
Світлана Сомош
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
