Землю рве серед степу широкого,
Серед поля поранений птах.
Моря давнього, моря глибокого,
Одвічний шторм розповсюджує жах.
Сяйвом небо розірване шматтями,
Сяйвом землю окроплює кров,
Волю вільную звільнюють гратами,
Долю знедолену виплекують знов.
Душі бродять лісами туманами,
Бродять діти гукають батьків.
А батьки в полі зіткані ранами,
Стали жертвами сірих катів.
Крила склеєні чорними смолами,
Птах загине без вітру й води.
Небо вкутане темними хмарами,
Люди без світла не бачать сліди.
Тіні мріють бути фігурами,
Мріють стати живими людьми.
Вже століття мандрують химерами,
Вліво й вправо, в них дві голови.
Серед степу та поля широкого,
Там де море, де гори й лани.
Стали жертвами звіря жорстокого,
Ті хто хочуть бути людьми.
Автор: Бершадський Андрій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
