А час не лікує насправді.
Він тільки дає нам урок.
І щось стоїть на заваді,
Коли ми робимо певний крок.
Крок, щоб забути і відпустити…
Але охоплює тільки смуток.
Час не загоює рани.
Він залишає свій відбиток.
А звикнувши колись до цього,
Ми все життя несемо цей тягар.
Час не жаліє абсолютно нікого.
Тож ми приймаємо цей удар.
Анжеліка Василенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
