Час застигнув назавжди огорнувши мене як бурштин
Я перестав знати де я
Я живу від новин до новин
Він книжок до книжок
Він дзвінка до дзвінка
Повз мене пропливають пейзажі , пори року та декорації міст
Лиш немає повітря у бульбашці , щоб відчути, що я ще живий
Щоб відчути , що значить кохати
Щоб відкрити нові кольори
Я живу в монохромному світі як у мареві дивних думок
Пам’ятаючи про минуле та не чекаючи нових див
Не відмовляючись від коханих й охороняючи їх звідусіль
Зберігаючи кри́хку надію про важливість наших зусиль
Про важливість нашого слова , обіцянок та наших мрій
Про терпіння, що здвине гори захистити нас назавжди
Про очікування неможливого від людей, що творять дива
Про звичайний порив повітря , що нагадує про життя
Але в бульбашці час завмирає
Є лише ритм монотонності дій
Нескінчений повтор світанків
Без надії на забуття
Відчуття про знехтувані шанси
Стати кимось, хто щось зробив,
Врятував чи зберіг назавжди
Щоб залишити слід у серцях
Та завжди можливість існує, щоб зламати це коло навкруг
Ставши вільним , щоб вийти за межі цього світу, що сам сотворив
І відчути нарешті свободу буди тим ким завжди хотів
Юрій
