Кожен проходить, через життя
Кожен отримує це не буття
Більшість живе, так як захоче
Інша частина страждає, охоче.
Хто обирає як ти побачиш,
Світ, своїми малими очами.
Як зустрітися з тим "про родителем"?
Співають про це, своїми піснями.
Яка ж, комунікація… Складна штука
На ве́ршині стоїть ця наука.
Можливо не так її характеризують,
Та складності напевно, від цього існують.
Вступити місце, у тому автобусі.
Просити телефон, для одного дзвінка.
Кожен день, шукати знайомства.
З кожним поколінням, складніші дива…
Цікаво, чому життя все гіршає?
Іноді бачу… Клімат сильнішає.
Намагаюсь згадати, почалося із-за чого?
Точно! Люди будують, довкола.
Сьогодні дізнався, дещо нове.
Не таке ідеальне, розуміння мале.
Кожна людина – не тот ідеал…
Та кожній чогось, вистачати не буде.
Пам’ятаю, один, тот такий вислів.
"Завжди знайдеться людина що краще".
Цікаво, краще усюди чи де?
Як про це думаєш… Не все й так класно.
А якщо, усе це марно?
Загубиться десь, у світі тому.
Рядки ці потонуть, у том небутті,
Не почують ці ду́мки, у всьому жалі.
Чи може, спалять, це у вогні?
Утоплять, там, десь у горі?
Може, порвуть, на десяток шматків?
Можливо, забудуть, як не проси.
Що буде зі мною далі?
Як на це все вплинути?
Нічого не робити, чи
За течією дихати…
З моментом, йде все менше,
Тої самої мотивації.
Як все ти не робитимеш,
Піде все марно, далі й се.
Та іноді, наступають дні,
Коли не хочеться нічого.
Хочеться, про́сто лежати,
І стелю ту, зором ламати.
А я́кщо, дні ці продляться,
Хто витягати мене буде…
Коли совість навіть хоче,
Взагалі мене позбутись.
І от я хочу закінчити,
На оцій такій от ноті…
Ще багато не розповів,
Та живіть гарно, з тим і сонцем.
Хай світить воно завжди, світло.
Стан світу, має теж так бути.
Не бачте, може, тих і днів,
Всміхайтесь більше, за цих снів…
Narcist
