Чи листю боляче ржавіти?
Чи в'янути жахливо квітам?
Чи страшно гнутися додолу,
Щоб не піднятись вже ніколи?
Не знаю…певно, що вже ні,
Бо це було вже навесні,
Коли все рясно розквітало,
Так, ніби й холоду не знало,
Не знало болі і страждань,
Не мало жодних побажань…
А просто узялось і Все!
Вчепилось, поки не знесе,
Поки його не обтріпають
Вітри, котрі жалю не знають,
Та Сонце, що горить-палає,
Ні про чиї страхи не знає.
Тому не боляче й не лячно,
Та трохи сумно, однозначно…
A.R.* 22.10.22.
Анна Рузанова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
