Чи не втомився ти вмирати?
Себе трощити, ґвалтувати?
Так хочеться тонути в порожнечі?
І мов тиран кипіти у ворожнечі?
Побач нарешті – світ твій застарі́в.
Вже не знайдеш для виправдання слів!
Зніми брудні, ржаві кайдани!
Зруйнуй холодні і старі капкани!
Ти подивися в клітку – там є птах,
Він рветься майорити у полях,
І чарувати небо золотим пером,
Він прагне стати вольності гербом!
Дістань же ключ із власної кишені,
Та відчини бажанням власним двері!
Дозволь собі з землі злетіти,
В екстазі справжнього себе узріти!
Запам’ятай: ти є реальності Творець.
Поки живий – ще не кінець.
В тобі бурлить природне джерело.
Відкрий, прийми та полюби його.
Бахмацький Богдан Сергійович
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
