Чом би не радіти,
Дивлячись на квіти?
Бо дізнались діти,
Що таке війна…
Мирно люди спали,
Землю не орали,
Рано не вставали,
Бо була зима…
Сон знесло раптово,
Вибух..знову, знову…
І відняло мову,
І зірвало дах.
Запалав світанок-
Болі й смутку танок.
Так почався ранок-
Проклятий "бабах"!
Як тільки жевріє
Людство, що хворіє,
Що любить не вміє,
Й знищує живе?
Ця страшна недуга-
Орда недолуга,
До Дніпра і Буга
Кігті свої рве.
Ти не чуєш ,враже,
Що природа каже,
Хто ж тобі розкаже,
Як Дніпро реве?
Плем'я твоє суче
Поборе Ревучий,
Й Солов"ї Співучі
"Втьохкають" тебе.
Гірко, що немало
Птахів крила склало
Й голови поклало
За волю й життя.
Що тобі до того?
Ти збився з дороги,
Ти не знаєш Бога,
Ані каяття.
Чуєш, вже Зозуля,
Мов шалена куля,
Мов із маком дуля,
Щось тобі кує?
Зрозуміть не зможеш,
Чом не переможеш,
Й голову положиш
В Те, що не твоє…
Чом би не радіти,
Дивлячись як квіти
Із усього світу
У вінок сплелись?
З Неньки України
Через всі руїни
Стрічками полинуть
Із глибин увись!
A.R.* 22.06.22
Анна Рузанова
