Молодий хлопчина у полі лежить
Забагато заліза у його тілі
Він не знає чи зможе далі жить
Чи переживе ці заметілі
І ось він чує неподалеку крик побратима
"Живий" – подумав собі та почав до нього повзти
Побратим дивиться на його не живими очима
"І як нам двом тепер звідси вилізти?"
Один не може йти , а інший не бачить
Можливо зараз останні миті життя
"Ми тут загинемо , значить"
Вони починають молитися , цілуючи на грудях Христа
І кожен крові багато втрачає
І сил у них вже наче нема
Але сліпий молодого тягти починає
"Можливо вистачить сил , можливо не дарма "
Над головами знову літають пулі
На кожному кроці побратими, але вже не живі
У голові скоро почнуть кувати зозулі
А вони повзуть , хоча вже всі в крові
"Ми маємо жити, ти чуєш мене?"
Говорить сліпий молодому
"Ти очі мої, а я тіло твоє
Ми разом вернемося додому"
"Я чую , я чую тебе милий брате
Але вже не маю я сил"
"Ти не помреш від кулі того москаля , що вбиває всіх , кляте
Ти повинен відчути порив нових крил"
І ось вони близько до місця де наші
Осталося пару метрів до спасіння
Та один не витримує та падає , немов життя віддавши
У побратима залишається лише мале сумління
"РЯТУЙТЕ, РЯТУЙТЕ , ХОДІТЬ СЮДИ
МИ ТУТ , МИ ЖИВІ , АЛЕ ЦЕ НЕ ТОЧНО"
Він чує кроки , але не бачить сліди
І не впевнений, шо це наші остаточно
"Прошу вас, прошу , врятуйте його
Він повинен ще жити
Врятуйте , будь ласка, брата мого
Я обіцяв замість нього ходити"
"Спокійно козаче , ти теж постраждав
Ми зробимо все , що у наших силах"
"Та я би життя за нього віддав
Аби не стоять на могилах "
І ось вони двоє , в палаті разом
У них тепер спільні очі та тіло
І можливо колись , колись із часом
Не буде болить те , що боліло…
viadin
