Шрами мовчання

Ніч догорає на спаленім листі,
Зорі мов кулями врізані в тьму.
Серце стискається від невідомості:
Чи я повернуся, чи кану в пітьму?

Строки, лиш цифри, а доля – по колу,
Світло іде, та не гріє мені.
Ти ще чекаєш? Чи крок вже утомлений
Стерти хотів наші давні вогні?

Форма наказу не знає вагання,
Час розриває, лишаючи шрам…
В серці війна, хоч навколо – мовчання,
І лише ти зупиняєш цей хлам.

Doleo.