Ще Діоген казав: «Людину я шукаю!»
Із ліхтарем удень ходив туди-сюди,
А чи знайшов, навряд, я так вважаю,
Ау, Людино! Відгукнись, де ти?
Людина? Що це є таке – ніхто не знає,
Все можна визначити, все пізнати,
А двох однакових людей немає,
То хіба ж можна визначення дати?!
Людина кожна неповторна і прекрасна,
Вона, як Всесвіт, і безмежна, і складна,
Вона буває і щаслива, і нещасна,
Вона буває і красива, і бридка!
Залежить все від внутрішнього світу,
Від виховання і наявності душі,
Від відчуття свободи і польоту,
Якщо цього немає – не спіши
Особу цю Людиною назвати,
Того, хто випромінює лиш зло,
Бо ця «людина» здатна тільки брати,
А не творити ближньому добро.
Віктор Мартинов
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
