Втомилась тонути в чорнилі думок,
Де кожен мій подих — це болю ковток.
Чорнило я краще проллю на вірші,
Щоб хоч клаптик зцілити своєї душі.
Довкола… так багато тривог,
І тому у віршах знайшла я свій крок.
В момент, коли реальність стискає в тісні,
Нехай мої рими запалять вогні.
Нехай вони створять щирий цей світ!
У вірші, я вільна, бо я зможу все!
Я всесвіт новий створю…
І хоч на папері — собі я прощу.
Діана Герасименко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
