Прокинулось таке щемливе
І заскребло , мов кошеня.
В природі зранку чорно-біло:
Сніжок, туман, сира земля…
Думкам притулку ніде взяти,
Та й пурхати немає сил.
Так добре просто помовчати,
Пошкодувати своїх крил.
Принишкнути і споглядати,
Згорнутись тихо у клубок,
Щоб ним награлись кошенята,
А все сміття згребти в лоток))
A.R*.(c)
20.02.25
Анна Рузанова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
