Якщо і плакати, – то тільки перед Богом,
Слабкою бути розкіш в цьому світі.
Від всього злого, що чатує за порогом,
Волію дім свій і родину захистити.
Душа розпластана і Всесвіт на долоні,
І я для Всесвіту прочитана до йоти,
Приховую хіба що срібло в скронях,
Та сльози й біль у дні важкі скорботи.
А щастя, кажуть, треба заслужити,
Неправда, ми народжені для щастя.
За вчинки – право тільки в Нього осудити.
Отож за прощенням до Нього, й за причастям.
Серед людей я слави не шукаю ,
Знайдуться ті, що з присмаком обсудять.
Нажаль, вже багатьом не довіряю,
Нехай в своєму злому світі блудять.
Я зрозуміла істину банальну,
Немає потім – зараз і сьогодні.
Не ждіть до завтра, щоб зізнатися в коханні,
Даруйте ніжність світу, це природньо.
У нас є все, можливо навіть більше,
Ніж заслуговуєм, за це молюсь завжди,
Та щоб війна закінчилась скоріше…
Й додому поверталися сини….
Жанна Євсєєва
