Як же жити, коли неможливо жити,
Коли бомби вже не летять із неба,
А виринають спід землі,
Коли ти не живеш, а виживаєш
Коли один твій день, це все твоє життя
Коли щодня ти боришся зі злом,
Яке щодня все більше тебе поглинає
Щодня у тебе нова боротьба
Ти витискаєш із себе усе що можеш, усе що залишилось,
Але настає момент, коли ти розумієш
Що борешся ти не зі злом, а з самим собою
Коли тебе накриває неоглядна пітьма
Через яку ти не бачиш нічого
Небачиш ні радості, ні смутку
Невідчуваючи нічого, окрім пустоти
Залишаючись на самоті з собою
Ти лежиш виснажений без емоцій і розуміння життя, без усвідомлення реальності
І ти знову повертаєшся туди…
Де бомби летять із неба, а не спід землі.
Терелецька Олеся
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
