Як янголи на сходах неба,
горять в пітьмі нічній ті зорі,
Що кличуть в далі ночі,
до себе манять – в неозорість.
Застрибає в пітьмі світлячок
ліхтариком скаженим,
до хмар сірих потягне.
І пригорне мене до себе рука Божа,
повна доброї ласки.
І сміятимусь я щиро й ніжно,
поглядаючи вгору – в небо.
І зустрінуся з поглядом вічним,
І покличе мене він до себе.
Я тремтітиму, наче та пташка,
що потрапила в сіті раптово.
В цілім світі я тільки мурашка,
а для Бога я – Всесвіт і слово.
2023 р. ©Ірина Вірна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
