Ім’я

Полюбила своє ім’я,
Коли ти став його промовляти,
Розучила прості слова,
Що хотіла тобі сказати,
Тихо в душу влила урок –
Все у нас бо не випадково,
І натиснула на курок…
Вистріл був. Тиша. Все – чудово.
Я пробралась в твоє нутро,
Там сиджу наче та гадюка,
Не бреши бачу я всеодно,
Що без мене тобі лиш мука.
Я не та, але й ти не той,
Пожиттю несумісна пара,
Всеодно, хто там скаже що,
Ти для мене, як та тіара.
Наші душі зрослись в одну,
І не пробуй бо не забудеш,
Можеш кликати тишину,
Та від цього ти не розлюбиш.
Я на віки в твоїй душі,
Не бреши, бо це все даремно,
Твої очі – лихі й сумні
Розтрощили мене нечемно.
Арсенія