Там, де поля мовчать під дощем,
І вітер шепоче про втрати,
Стоїть хрест з іменем — наче щем,
Що серце не може сховати.
Ім’я на хресті — як вогонь в очах,
Як спогад, що вічно живе.
У кожній сльозі, в солдатських снах
Його тінь над світом пливе.
Ти був героєм не з книжок старих,
А просто — людина з любов’ю.
Та став оборонцем для нас усіх,
Закривши собою війну, кров’ю.
Не дзвенять вже кулі, не рвуться сни —
Лиш небо над тихим полем.
А ми пам’ятаєм, як в ті страшні дні,
Ти став між життям і болем.
Тепер лиш ім’я, викарбуване в вік,
І погляд із фото з вітром.
Та поки ми помним — ти не зник.
Ти з нами навік. Ти із — світлом.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
