тиша, тіні від рук…
на стіні десь гойдається тихо павук
відлуння «нічого» чую я звук
відчуття таке, що ніби я труп
ховатися без толку, немає старання
життя десь далеко, лиш поруч зітхання
кому, що сказати мені на прощання
квартира моя – марафон просування
уже наодинці не один я тут день
це все відчувається ніби мігрень
повітря отрута – не вистачає легень
сумління сховав я в сотні кишень
все сталось раптово, дивна та зміна
коли хочеш втопитись – океан по коліно
і зорі десь спостерігають брехливо
а я в цих стінах сподіваюсь на диво
душить самотності мене згнила тиша
і гордість моя це слабкості риса
ця самотність мене щоденно вбиває
мій жалісний крик у нікуди лунає
miss/teria
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
