* * *

З вітром зустрітись,
щоб думки розвіяв,
Спіймати сонця
посмішку на мить,
І щоби дощ лив,
а чи дрібно сіяв,
Хай, навіть, в небі
блисне, загримить.

Погляд стрибає
у осіннім листі,
Пробіг травою,
вліз в горобину,
Вже на кущі,
в калиновім намисті,
Як прикипів,
ніяк не відірву.

Осінь заповнює
опустошілу душу,
Не чути щебету —
поменшало птахів,
Сум не зітру,
не викину, не струшу,
Нехай би пташкою
у вирій полетів.

20.10.2023.
Зубко Ганна