я подивилась йому в вічі,
та там вже холод,там нема тепла,
подумавши нормально в двічі,
я зрозуміла «це усе дарма»…
Такі яскраві були з ним моменти,
коли ясненьке сонечко нам засвітило,
життя приносить нам такі призенти,
щоб в серці рана вже страшна зажила…
Настав той час ,і той момент,
коли розтавили всі крапки ми над і,
та тільки час не встиг наш зрозуміти,
чому все відбулось немов у тьмі?
Для нас вже так ніколи не зазвітить сонце,
ми разом стоном з тобою на Весні,
та тільки пташечка постукає в віконце,
і скаже тихо «ви лиш в сні»!
Ми знову не почуємо «кохаю»,
не обіймемось ,як було це все колись,
ми двоє це прекрасно знаєм,
нам залишається стежкою щастя правильно піти…

Анонімно

Проходить усе. Проходять усі
Перед очима Твоїми, о, Вічний!
Минає день. Щезає ніч,
Мов порох сухий – велич сторіч
Перед очима твоїми, о, Вічний, о, Вічний…

Ноема Олексієнко

Теплий вітерець , зелений на деревах листок, а у дворах розцвітає бузок.
Тюльпани повсюди , повсюди цвітуть.
По вулицям красуні дівчата ідуть.
Сьогодні роботи Мамо мені не давай, ти Мамо сьогодні мене не займай.
Скажи, сину мій, ти піди погуляй.
Вся молодь іде у березовий гай.
Сьогодні Матуся в мене вихідний, гуляти я хочу і я вихідний.
Роботу я потім всю пороблю, а може я долю там знайду свою.
Якщо на тусовці я буду в гаю.
Всміхнулася Мама, йди погуляй, роботу домашню сьогодні лишай.
Вмийся, вдягайся, й на пікнік поспішай.
Від рідного двору до краю села, поглядом добрим мене провела.
Мене зрозуміла я вдячний за те, не можна працювати, коли бузок цвіте.
Тюльпани повсюди, повсюди цвітуть, на вулицях красуні дівчата ідуть.
13.01.2025
В.Є. Панченко

Мені було одинадцять,я ще мала була і не розуміла, що таке справжня війна..
Настало 24 лютого прокинулась вранці на очах у мами страх, запитала у неї мама що сталось?
А вона мені каже, доню війна почалась. Я не знала що робити, куди мені йти, але я знала єдине переможем ми в цій клятій війні.
Зараз мені 14, майже 3 роки війна, подорослішала швидко я.
Клята русня зіпсувала всі плани, тато та дядько на фронті,переживаем цей біль!
І переможемо ми, і буде мир!!🇺🇦
Дарина

Я як скринька пандори, бачила багацько
Стільки зрад і обману, і ось ваші очі у снах зненацька
Ви такі живі в алкогольному делирію
Та чи є щось справжнє у цьому пяному вирію

На дні бокалів ви бачите ілюзію щастя
І вже зайві коментарі- для вас це причастя
Пропахнуті алкоголем стільці,тримають ваші пусті тіла
І кидає в жар від розмов хоч мені і нема до вас діла

Фальш така очевидна та чи знаєте ви хоч її значення
Інтелектом не збагачені всі ваші побачення
Гріх як вірус проникає у ваші серця та яка красива боротьба
Ви програєте демонам бій раз за разом, охххх яка журба

Оля

Я розділяла сторінки твоїх улюблених книг
Та отримувала лише фальш від твоїх інтриг
Ти намагався навчити мене мов яких я не знала
І як же ж мало ти чув , коли свої бажання казала

Я закопувала себе живцем, дивлячись як ти піднімаєшся все вище
Так багато разів давати другий шанс опускало мене все нижче
Тобі пямо в очі вказала на вихід щоб більше не думати щоночі

Мені так набридло збирати з підоги серця скельця
Я говорила що буду готова йти за тобою
Але я більше не могла терпіти цього болю
Я думала що я готова ,але цієї ночі я врятувала себе,вказавши тобі дорогу
Я так не хотіла втрачати тебе,але кожна гра має фінішну пряму

Оля

Лікуй мене ,люби якщо зможеш
Цілуй мене ,бажай якщо хочеш
Зціли мене,якщо хватить сили
Ховай мене, коли проходять зливи

Кохай мене,щораз як закриваєш очі
Тримай мене ,міцніше ніж дроти колючі
Обіймай мене ,сильніше ніж капкан
Наповнюй мене,ти мій шалений ураган

Стань полоном моїм, стань кліткою
Я нікуди не рватимусь ,стань прірвою
Стань водограєм ,обіцяю потонути
Губи мене ,люби,якщо навчився ти любити

Оля

Ми сиділи за столом,сиділи і гомоніли
Переливали з пустого в порожнє ,ми це вміли
Було так шумно і весело водночас
Ми жили моментом, тут в цей час

Цей вечір дуже швидко минав і останній ковток
Розлука вже пустила коріння і перший паросток
Давай запам’ятам нас такими молодими
Змінюються мелодії пір року ,годинники стали поламаними

Мінялось все і змінилась локація,я вже на порозі
І ніхто відкрити двері в незвідане не взмозі
Танець пристарсті це завжди вдвох вперед
Та ми станцювали степ на місці і два кроки назад

Оля

Неприємний післясмак твоїх губ
Залишився не на довго
Неприємний післясмак розмов
Інтелекту бажання не хватало
"Мачо" пропах ти повністю
Аж навіть трішки підваняло

Брутальний і розкішна борода
Та ніхто так і не сказав твоє улюблене "да"
Такий крутий і жорсткий
Та ось тобі гривня ,здачу мені винний
Пафосний мужчина на дешевім авторитеті
Завоювати можеш когось лише в газеті

Думаєш що ти боженька у ліжку
Але ж ти не знаєш яким боком тримати навіть книжку
З тебе можна писати патпсихологію
З абюзером-маніпулятором проводити анологію

Ти як всім набридлий трек
Ти як суцільний стереотипний ред флеґ

Оля

Давай зіграємо в цю виставу
Давай розминемось як зустріну
Давай прикидатись незнайомцями
Давай станемо чужоземцями

Давай я не розумітиму твоїх поглядів
Давай я не знатиму твоїх дотиків
Давай я стану невидимкою
Давай ти станеш закритою книжкою

Давай уявимо що ми зовсім не близькі
Давай розвіємось як протилежні вітри
Давай відійдемо з різних паромів
Давай станемо різних країн мовою

Давай забудемось хоч раз ,що це ми
Давай ми станем як пантоміми
Забудем всі звуки і зізнання
Хоч на мить,давай забудем це кохання

Оля