Я цей день порахую за рік.
І утомлено вкриюсь в куточку.
Не торкнуться вже сльози повік.
Я збираю себе по шматочках.
Із образ написала б поему,
Виливаючи втому і біль.
Остогидлих учинків дилему
Розписала б детально повір.
Заховавшись у кокон надії
Надихаючись запахом мрій.
Я усе ще в кохання вірю.
І ти в мене, прошу, повір.
Шкода́, що квіти на морозі,
Трави́ зеленої шкода́,
Шуміти б листю при дорозі
Та облетіло, вже нема.
Неначе вітром позривало,
Процес прискорив морозець,
Останнє птаство відлітало
За обрій, небом навпростець.
Мороз пропав,
дощик занадивсь
У кожен день, мов знахабнів,
Та осінь терпить,
з кожним ладить,
Шкода́, що клен не пожовтів.
28.09.2025.
Ганна Зубко
Воїни світла. воїни добра,
Щиреє слово вам сказать пора.
Витримки й сили зичимо усім,
Мужністю вашою захоплюється світ.
Всі ви на варті миру стоїте,
Вдячні сердечно вам усім за те.
Ви ризикуєте кожен день життям,
Щоби принести Перемогу нам.
Матінку-землю визволить свою
Від ворогів, не згинуть в бою.
А повернутись додому живим,
Де із любов”ю чекаємо вас ми.
2024 р.
Набігли чужинці з хрестом у долоні,
Забрали свободу,скували у слові.
Сказали,єдине, смеренне життя.
А інше – пітьма що веде в небуття.
Вогні на узвишшях вони загасили,
Ріки й гаї брудним словом покрили.
Де духи жили- тепер церкви стоять,
Щоб серце народу скорилось їм там.
Свята , у які шанували природу,
Змішали з молитвою й новим народом.
Купальські вогні і весняні пісні,
Назвали гріхом , в забороні вони.
А духів що друзями завжди були,
У домі ,у лісі, куди не піди.
Так церква сказала” То демон,то зло”,
І в страх закували душевне тепло.
Жінок , які знали яка де трава,
Що вміли словами людей лікувать.
Назвали іх відьмами, слуги пітьми,
І в полум’ї душі їх спокій знайшли.
Волхвів ,що співали про небо й поля,
Що чули про що їм говорить земля.
Позбавили права Богів прославлять,
Щоб тільки їх Бог міг людьми управлять.
Сказали немає ніяких Богів,
Лиш тільки є їхній, єдиний, живий.
А Перун і Дажбог ваш, то примха стара,
Відкиньте усе – бо то тільки мара.
Та в венах кипить давня кров родова,
І пам’ять з глибин всеодно ожива.
У пісні, у жесті, у слові старім,
Живе таємниця у спадку святім.
По крихтам прийшов час збирати слова,
І втрачену мудрість згадати пора.
Традиції,віру й коріння свої,
Щоб світ оживився в єднанні землі.
Україна наша файна,
Як дівиця млода.
Споконвіку красі шана,
Україні – воля.
Коси- ріки розлилися,
БиндАми покриті.
Ворог каже: ,,Покорися”.
– А дзузьки вам, биті!
СтавкИ, ліси, гори, ниви –
То наше назАвжди!
І кінь крепкий темно- гливий,
І козак відважний!
Люди тута працьовиті,
Добрі та привітні,
І обійстя мальовничі
І в зимі, і в літі.
Жінки наші всі ґаздині,
Тямлять готувати.
В них тертюхи на пательні,
На столах салати,
І випічка – як на празник,
Кожен день частуйся!
А що вже борщ! Що гречаник!
Шніцелі з капусти!
Пампушки із бараболі,
І яєчні пихи,
Пляцки з маком, суп з пасолі,
І всякі ще примхи…
За столом і вуйко, й цьоця,
Їхня вся родина.
Обіймає батько доцю,
А матінка – сина.
Ґазда кожен глядить своє,
Хазяйство цінує.
Жінку, дітей – то найперші,
Кого він шанує.
Поле оре, нищить хопту
І ще всяку нечисть,
Яка лізе. Дає копту
Й молодим, й старечим.
Нема чого в Україні
Робити чужинцям,
Нема чого святе нині
Оскверняти ницим.
На цій землі свої люди
Будуть панувати,
Зерном ярим і піснями
Її засівати.
Україну тра любити!
І дітей з маленства
Цьому вчать, щоб не зганьбились
У вирі шаленства,
Щоб вар’Ятами не стали,
Мали щире серце,
Патріотами зростали
І кожне стебельце
Щоб плекали, шанували
Працю, батька, неньку,
Бога щоб не забували –
Молились тихенько.
В нас земля благословенна,
Хоч здавна стражденна,
Хоч ворогом осквернена,
Але не смиренна!
Ми ніколи не здамося,
Бо в крові завзяття.
І натура в нас козацька.
Тож прорвемось, браття!
І все буде Україна!
Буде воля, доля,
Буде мова солов’їна!
І не стане горя!
Прокинувся.. шахед літає,
Десь ППО його збиває.
Прислухавшись до цього фону,
Рука скоріш до телефону…
В думках майнуло:” Не почув”…
Втомивсь, чекаючи заснув…
Заснув чекаючи дзвінка,
Аж зирк, в пропущених нема…
Втомилась певно, впала спати,
Не мала сил вже набирати…
Можливо просто і забула,
Бо занята напевно була…
Десь серед лісу у палатці,
Тихенько спала у кроватці.
Дивилась кольорові сни,
У пошуках в душі весни…
В здогадках знову ліг я спати,
Продовжуючи знов чекати.
Хотів почути голосочок,
Сьогодні знову, хоч разочок…
Не треба сильно сумувати,
Не довго лишилось чекати.
Почую скоро, як дзвіночок,
Віолетти ніжний голосочок☺️.
Твої обійми перед сном,
І можна спати йди в дурдом.
Вони для мене оберіг,
Не знаю, як без них я міг.
Зайшов в палатку посміхаюсь,
Придуркуватий трохи…каюсь.
Прийшов спокійно я до ліжка,
А там пряма у сон доріжка.
Тобі добраніч побажаю,
І швидко я вже засинаю.
Скоріше справи доробляй,
Й мене у сні наздоганяй😉.
Приплила осінь з холодами,
Та грієш Ти мене думками.
Про себе , про свою чарівність,
Про свою внутрішнюю ніжність.
Яку вдалось мені відкрити,
Хоч намагаєшся прикрити.
Не всім дано її побачить,
Повір для мене це багато значить.
До тебе тягне як магнітом,
Душа покрита моя цвітом.
Весна бурлить усередині,
Хоча на дворі осінь нині.
Ніякий холод не здолає,
Тепло від Тебе зігріває.
Ще швидше серце моє б’ється,
Як Віолетонька сміється.
Прошу тепло Ти не задуй,
Частіше посмішку даруй☺️.
Приплила осінь з холодами,
Та грієш Ти мене думками.
Про себе , про свою чарівність,
Про свою внутрішнюю ніжність.
Яку вдалось мені відкрити,
Хоч намагаєшся прикрити.
Не всім дано її побачить,
Повір для мене це багато значить.
До тебе тягне як магнітом,
Душа покрита моя цвітом.
Весна бурлить усередині,
Хоча на дворі осінь нині.
Ніякий холод не здолає,
Тепло від Тебе зігріває.
Ще швидше серце моє б’ється,
Як Віолетонька сміється.
Прошу тепло Ти не задуй,
Частіше посмішку даруй☺️.
Відлетіло у вирій вже літо,
День за днем, мов ті води сплива.
Подаруй мені, осене ніжність,
Хай ще тішиться серце й співа.
Приголуб ще теплом мою душу,
Не пусти туди зимних вітрів
І красою своєю зворушуй,
Так не хочеться ще холодів.
Подаруй мені, осене радість
Світлу-світлу, як небо ясне,
Поведи, наче в казку мене
В світ чудовий, що звемо ми щастям.
2016 р.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
