У кущі глодовім
Знайшов зайчик сховок,
Щоб вовк і лисиця
Не дістали звідти.

То ж в кущі глодовім
Він, наче удома,
Ніби в своїй хаті
Зайчисько вухатий.

2020 р.

ВІДПЛАТА БУДЕ

Гей, палії! Невже нема в вас серця?
Невже черства, немов граніт, душа?
Чи вам не сниться поле край озерця,
Де колосилась Божа та краса?

Чи вам не чути плач землі, потвори?
Як вітер стогне в попелі-золі?
Спалили хліб, який лягав, як море,
Завдали болю матінці-землі.

В зернині кожній – віра і надія,
У кожному стеблі – великий труд.
Чому́ й за що була́ така затія?
А в попелі – народний біль і суд.

Ви – тінь без роду, попіл без основи,
Немає в вас ні сорому, ні слів,
Спалили поле з хлібом цим чудовим.
Який диявол вас сюди привів?

Ви – вороги не тільки хліба й неба,
Ви – вороги дитячих снів й пісень,
Вам не простять ні люди, ані стебла,
Ні вітру плач, що чути ніч і день.

Горіти вам у вогнищі прокляття,
Де дим й вогонь, як голос із землі,
Бо ви – не люди й буде вам відплата!
Збере́те ви і сльо́зи і жалі́!

13.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051380

Криє ворог вогнем смертоносним країну.
Там, де місто було, залишились руїни.
Ще не вмерла країна, в конвульсіях б`ється.
Із останніх сил бореться та не здається.

Кілька років війна пожирає, смакує,
Трощить, чавкає, давиться, горя не чує.
З насолодою їсть. Міста села з`їдає.
Життя й долі людські зі смаком поглинає.

Криє ворог вогнем смертоносним країну.
Хтось подався в світи, залишив Батьківщину.
А вона, мов поранена кров`ю стікає.
Кров`ю тих, хто лишився, її захищає.

На початку війни, світ здригнувся, жахнувся.
Прийняв біженців, потім притих і втягнувся.
Потихеньку готується до оборони.
Якщо ворог порушить державні кордони.

По можливості зброєю допомогає.
Та її все ж замало, її не хватає.
Криє ворог вогнем смертоносним країну.
Захищають сини й доньки дім, Батьківщину.

Боротьба дуже болісно, тяжко дається.
Та країна тримається і не здається.
Оборону, стікаючи кров`ю, тримає.
У боях Перемогу свою здобуває.

БУДЬМО ДОБРІШИМИ

Всі будьмо добрішими й світ стане кращим,
Лиш правді у вічі дивімось щораз.
Молі́мось за те, щоб не став світ пропащим,
Й не чули ніко́ли образливих фраз.

Всі будьмо добрішими й світ таким буде,
Та й будьмо коректними й правду кажім.
Живім лиш по правді, всі добрії люди,
Й повагу до інших завжди́ бережім!

Всі будьмо добрішими й світ наш розквітне,
Розквітне добром і нена́висть втече.
Бажання до кращого – в всіх заповітне,
І серце за правду нехай не пече.

То ж будьмо добрішими й чуйними будьмо,
Стараймось творити усюди добро.
Бажання ПРО КРАЩЕ ніхто́ не забудьмо,
Й хай Ангел візьме́ всіх під сво́є крило.

08.02.2018 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018

БУДЬМО ДОБРІШИМИ

Всі будьмо добрішими й світ стане кращим,
Лиш правді у вічі дивімось щораз.
Молі́мось за те, щоб не став світ пропащим,
Й не чули ніко́ли образливих фраз.

Всі будьмо добрішими й світ таким буде,
Та й будьмо коректними й правду кажім.
Живім лиш по правді, всі добрії люди,
Й повагу до інших завжди́ бережім!

Всі будьмо добрішими й світ наш розквітне,
Розквітне добром і нена́висть втече.
Бажання до кращого – в всіх заповітне,
І серце за правду нехай не пече.

То ж будьмо добрішими й чуйними будьмо,
Стараймось творити усюди добро.
Бажання ПРО КРАЩЕ ніхто́ не забудьмо,
Й хай Ангел візьме́ всіх під сво́є крило.

08.02.2018 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2018

ЯКБИ Ж ТО ВСІ БУЛИ ДОБРІШІ

Непросто в людях щось змінити,
Додать у ду́ші їм добра́,
Й жорстокість всю до тла спалити,
Й зібрать для них букет тепла́.

А заздрість всю змолоти в жорні,
Й нена́висть стерти в порошок,
Щоб ду́ші не були́ потворні,
Й щоб зваженим був кожен крок.

Якби ж то всі були́ добріші,
То й світ одразу б кращим став,
Та й щоб думки́ були́ світліші,
Дух доброти щоб панував.

Бо доброта лікує душу,
Красивих барвів додає.
Взять для прикраси, мов картушу*?
Її ніхто не продає.

Щоб доброти усім дода́лось
Й від цьо́го світ добрішим став.
Якби ж таке зробити вда́лось –
Ніхто́ б ніко́ли не страждав.

14.11.2021 р.

*КАРТУШ – ліпна або графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою з загорнутими краями, на якій роблять написи, емблеми тощо.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021

ЯКБИ Ж ТО ВСІ БУЛИ ДОБРІШІ

Непросто в людях щось змінити,
Додать у ду́ші їм добра́,
Й жорстокість всю до тла спалити,
Й зібрать для них букет тепла́.

А заздрість всю змолоти в жорні,
Й нена́висть стерти в порошок,
Щоб ду́ші не були́ потворні,
Й щоб зваженим був кожен крок.

Якби ж то всі були́ добріші,
То й світ одразу б кращим став,
Та й щоб думки́ були́ світліші,
Дух доброти щоб панував.

Бо доброта лікує душу,
Красивих барвів додає.
Взять для прикраси, мов картушу*?
Її ніхто не продає.

Щоб доброти усім дода́лось
Й від цьо́го світ добрішим став.
Якби ж таке зробити вда́лось –
Ніхто́ б ніко́ли не страждав.

14.11.2021 р.

*КАРТУШ – ліпна або графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою з загорнутими краями, на якій роблять написи, емблеми тощо.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021