ЯКБИ Ж ТО ВСІ БУЛИ ДОБРІШІ

Непросто в людях щось змінити,
Додать у ду́ші їм добра́,
Й жорстокість всю до тла спалити,
Й зібрать для них букет тепла́.

А заздрість всю змолоти в жорні,
Й нена́висть стерти в порошок,
Щоб ду́ші не були́ потворні,
Й щоб зваженим був кожен крок.

Якби ж то всі були́ добріші,
То й світ одразу б кращим став,
Та й щоб думки́ були́ світліші,
Дух доброти щоб панував.

Бо доброта лікує душу,
Красивих барвів додає.
Взять для прикраси, мов картушу*?
Її ніхто не продає.

Щоб доброти усім дода́лось
Й від цьо́го світ добрішим став.
Якби ж таке зробити вда́лось –
Ніхто́ б ніко́ли не страждав.

14.11.2021 р.

*КАРТУШ – ліпна або графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою з загорнутими краями, на якій роблять написи, емблеми тощо.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021

ЯКБИ Ж ТО ВСІ БУЛИ ДОБРІШІ

Непросто в людях щось змінити,
Додать у ду́ші їм добра́,
Й жорстокість всю до тла спалити,
Й зібрать для них букет тепла́.

А заздрість всю змолоти в жорні,
Й нена́висть стерти в порошок,
Щоб ду́ші не були́ потворні,
Й щоб зваженим був кожен крок.

Якби ж то всі були́ добріші,
То й світ одразу б кращим став,
Та й щоб думки́ були́ світліші,
Дух доброти щоб панував.

Бо доброта лікує душу,
Красивих барвів додає.
Взять для прикраси, мов картушу*?
Її ніхто не продає.

Щоб доброти усім дода́лось
Й від цьо́го світ добрішим став.
Якби ж таке зробити вда́лось –
Ніхто́ б ніко́ли не страждав.

14.11.2021 р.

*КАРТУШ – ліпна або графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою з загорнутими краями, на якій роблять написи, емблеми тощо.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021

ГОЛОС СЕРЦЯ

На рідну землю нелюди ступили,
Зламати волю в серці захотіли,
Та не здолати правди, що в молитві,
Вона росте, як колос у блакиті.

Горить свіча у кожному віконці,
І кожна мати, як частина сонця,
І кожен крок, як клятва та незламна,
Ми – УКРАЇНА, ненька нездоланна.

І молить мама тихо, як світанок,
Щоб син вернувсь, щоб це не був останок,
Щоб хліб родивсь, щоб не було́ пожежі,
Щоб МИР прийшов не в снах. Це так бентежно.

А син десь там… Десь там…на полі бо́ю,
І платять там найвищою ціною,
В розмові маму він щораз втішає,
Бо мама вдома із війни чекає.

Він не боїться – в серці має волю,
Стоїть за край, за маму і за долю,
І крок – як грім, а правда – наче зброя,
Він – син землі, він – вартовий героїв.

ВКРАЇНА буде, як вогонь і ро́си,
Її не знищить танк і чорні ко́си,
Ще й проросте крізь згарища й руїни,
Бо кров у ній, і пісня, й солов’їна.

12.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051349

ХЕРСОН ЖИВЕ І ЗНОВУ МРІЄ

(Присвячую 3-ій річниці визволення Херсона від окупантів )

Ридав Херсон, ридав він, як ніко́ли,
Позбувся він у цей день сатани,
Пролито сліз було́, напевно, море,
Сліди лиши́лись клятої війни.

Херсон звільнили, дякувати Богу,
Три роки, як звільнили від орди,
Вихо́дили херсонці на дорогу,
Оговтуючись тяжко від біди́.

Вони ішли разо́м і поодинці,
І кожен ніс у серці сво́ю з втрат,
В очах – вогонь, у зморшках – слід чужинця,
У тиші – крик, що не верта назад.

Знов стяг замайорів десь поряд з храмом,
Почулась пісня знов крізь дим і страх,
Та кожен камінь, кожна тінь зі шрамом
Нагадувала – смерть ходила й в снах.

Молились всі і дякували Богу,
Що вимели вороже те сміття,
Посіяв вбивця у серцях тривогу
І залиши́в із крові вишиття.

Говорить степ — він пам’ятає кроки,
І кожен слід — як рана на корі,
Та нині він шепоче й сліз пото́ки,
Бо принесли́ свободу цій землі.

Співає вітер вільний, не з кайданів,
Де його подих —вдячності порив,
Він обіймає місто без обманів,
Де кожен камінь сльо́зи з людом лив.

І люди йдуть з обличчям, що світліє,
Зі словом «ДЯКА» в серці і в очах,
Бо знов живе Херсон і знову мріє,
І вільний дух здіймається в піснях.

11.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051246

ХЕРСОН ЖИВЕ І ЗНОВУ МРІЄ

(Присвячую 3-ій річниці визволення Херсона від окупантів )

Ридав Херсон, ридав він, як ніко́ли,
Позбувся він у цей день сатани,
Пролито сліз було́, напевно, море,
Сліди лиши́лись клятої війни.

Херсон звільнили, дякувати Богу,
Три роки, як звільнили від орди,
Вихо́дили херсонці на дорогу,
Оговтуючись тяжко від біди́.

Вони ішли разо́м і поодинці,
І кожен ніс у серці сво́ю з втрат,
В очах – вогонь, у зморшках – слід чужинця,
У тиші – крик, що не верта назад.

Знов стяг замайорів десь поряд з храмом,
Почулась пісня знов крізь дим і страх,
Та кожен камінь, кожна тінь зі шрамом
Нагадувала – смерть ходила й в снах.

Молились всі і дякували Богу,
Що вимели вороже те сміття,
Посіяв вбивця у серцях тривогу
І залиши́в із крові вишиття.

Говорить степ — він пам’ятає кроки,
І кожен слід — як рана на корі,
Та нині він шепоче й сліз пото́ки,
Бо принесли́ свободу цій землі.

Співає вітер вільний, не з кайданів,
Де його подих —вдячності порив,
Він обіймає місто без обманів,
Де кожен камінь сльо́зи з людом лив.

І люди йдуть з обличчям, що світліє,
Зі словом «ДЯКА» в серці і в очах,
Бо знов живе Херсон і знову мріє,
І вільний дух здіймається в піснях.

11.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051246

ВБЕРЕЖИ, ЗБЕРЕЖИ, НЕ ДОЗВОЛЬ

Вбережи, Всевишній, від потвор,
Вбережи від не́чисті, благаю,
Зупини, молю́ я, цей терор.
Збережеш життя… надію маю.

Не дозволь зламати дух і кров,
Не дозволь зневажити святині,
Хай розквітне в серці знов любов,
Хай не згасне світло в Україні.

Захисти від зради і ножа,
Від облуди, що в очах палає,
Хай не стане в серці ворожа,
Тінь, що душу в попіл огортає.

Хай молитва не згиба в багні,
Не дозволь, щоб брат ішов на брата,
У дитячім погляді яснім
Хай воскресне правда непочата.

Від зневіри вбережи й пітьми,
Від байдужих, що мовчать, втікають,
Хай любов, як вогник між людьми,
Темні сили й нелюд не чіпають.

Не лиши в пітьмі усіх дітей,
Не дозволь їм жити у руїні,
Хай звучить над ними сніп пісень,
А не вибух в рідній Україні.

Хай не стане хліб для нас гірким,
Хай не буде сліз у чистім полі,
Хочем жить під небом голубим,
А не в тіні втомленої долі.

Вбережи від згубної весни,
Що несе не квіти, а й тривоги,
Хай зійдуть на землю ясні сни,
А не в мінах встелені дороги.

10.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

ВБЕРЕЖИ, ЗБЕРЕЖИ, НЕ ДОЗВОЛЬ

Вбережи, Всевишній, від потвор,
Вбережи від не́чисті, благаю,
Зупини, молю́ я, цей терор.
Збережеш життя… надію маю.

Не дозволь зламати дух і кров,
Не дозволь зневажити святині,
Хай розквітне в серці знов любов,
Хай не згасне світло в Україні.

Захисти від зради і ножа,
Від облуди, що в очах палає,
Хай не стане в серці ворожа,
Тінь, що душу в попіл огортає.

Хай молитва не згиба в багні,
Не дозволь, щоб брат ішов на брата,
У дитячім погляді яснім
Хай воскресне правда непочата.

Від зневіри вбережи й пітьми,
Від байдужих, що мовчать, втікають,
Хай любов, як вогник між людьми,
Темні сили й нелюд не чіпають.

Не лиши в пітьмі усіх дітей,
Не дозволь їм жити у руїні,
Хай звучить над ними сніп пісень,
А не вибух в рідній Україні.

Хай не стане хліб для нас гірким,
Хай не буде сліз у чистім полі,
Хочем жить під небом голубим,
А не в тіні втомленої долі.

Вбережи від згубної весни,
Що несе не квіти, а й тривоги,
Хай зійдуть на землю ясні сни,
А не в мінах встелені дороги.

10.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

БЛАГОСЛОВЕННЯ СЕРЦЯ

Хай добро нам сіється,
Все на краще змі́ниться,
Всюди щастя множиться,
Доля не тривожиться.

Хай любов розквітнеться,
Сонце в серці світиться,
Лиш у краще віриться,
Десь біда подінеться.

Радість хай всміхається,
Смуток не торкається,
Мрія не розвіється,
Впевненість засіється.

Хай душа не зрадиться,
Затишок лишається,
Мир у домі стелиться
Спокій хай оселиться.

Віра хай тримається,
Слізка не торкається,
Хай бажання збудеться,
Зви́тяга здобудеться.

Хай земля квітчається,
Слово розлітаться,
Пісня хай співається,
Горя хай не знається.

Зло нехай не ро́диться,
Все найкраще во́диться,
Іскра хай не га́ситься,
Щастям все прикра́ситься.

12.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051331

Любімо, друзі, нашу мову
До болю рідну й дорогу
Бо роду вірна це основа
Любім її, її одну
А наша мова солов’їна
Летить у гори та поля,
У річки, у ставки й долини
Вона твоя, твоя й моя
Бо мов багато можна знати
Й на різних мовах говорить,
Але не варт у світі жити
Якщо своєї не любить
Бо рідна мова – це як мати,
Яка веде нас у життя
Її повинні ми плекати
І берегти немов дитя

Грудень 2009р