Годі вже, люди, терпіти це зло,
Тут правду продали, за тепле гніздо.
Де судді і копи, як тінь у вікні,
Не служать закону, а хто заплатив.
Де влада мов каста, немов дика зграя,
Що знову тарифи підняла за хмари.
Вони у палацах, народ у боргах,
Ще й серце країни стискає війна.
Закон проти люду, немов ніж у спину,
Ну а “справедливість” в в’язниці закрили.
Та не забувайте пани що на троні,
Не вічно носити вам, корону й пагони.
Майбутнє будуєте ви на піску,
Бо чесність продали, як рідну землю.
І кожен міністр, мов шулер – картяр,
Народ у цій партії обмухлював.
І діти ростуть – без віри, без слів,
Бо бачать неправду і системи гниль.
Та бачать із малку, щоб бути, щоб жить,
То кланятись й красти потрібно уміти.
Тут села стоять як туманні примари,
Бо піч не горить, дрова золотом стали.
І люди рахують копійки останні,
Щоб вижити просто, на зло олігархам.
Про все це мовчить телебачення світле,
Де правду купили й про що говорити.
І думають люди нічого не знають,
Та істина вийде її не сховаєш.
Бо скільки не крадь і як не бреши,
Одна лиш мораль у кінці на землі.
Голим приходиш і йдеш без душі,
Лиш костюм на тобі – все що ти заробив.
Тож подумайте владо, про тих хто внизу,
Про матір що молиться в темнім кутку.
Про руки трудяги в мозолях й поту,
Що держать державу, в годину тяжку.
Ці люди дорожче любого бюджету,
Вони не раби для податків і черги.
Це сила країни, це нації світ,
Всі схеми впадуть – а народ буде жить.
Годі корупції і брехні.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
