Інколи дивно
чому люди до всього живого прикладають свою дурнувату раму
з брудними шибками?
Тоді хочеться їсти гіркий шоколад
і дивитись в відкрите вікно у сад,

Іноді важко жити без самоіронії
маленьким життям у великому місті
і садити на підвіконні акуратні кущики бегонії,
бо більше подобаються
дикі квіти, що ростуть по одній

Нерозрізнення де відповідальність,
а де вина.
У нашій країні війна.
Весна.
За розбитими вікнами
цвітуть каштани.
як на диво не боячись, що цвіту не стане.

<br>Віталія Довжанська

Паралельні лінії
не перетинаються
життя і смерть,
проявлення і небуття
по обидві сторони
кордону
питання в тому
що кордон
як кривий зигзаг
<br>Віталія Довжанська

Твоя весна, моя любов розквітає.
Квітне все: розум мій, тіло й душа.
Серце немовби розпирає, набуває,
Набухає паростком теплої пори.

Твоє проміння – лід мій потопає,
Плавить стіни, маски, оборони
Та страхи жене поганою мітлою
Кожен раз і кожну світлу мить.

Твій погляд світ мій урятує,
Сумніви дурні, непідковні болі
Та й усі інші жахливі спокуси
Проганя у споконвічне забуття.

І кожен раз, і кожен час,
Коли поруч тебе нема,
Вже повільно затихаю,
Поринаючи думками
Солодких сновидінь.

Я діло це вже знаю,
Воно завжди повертає.
То є все моє прокляття,
То є все моя спокуса.

Ночами кормлю потвору,
Та на це вона все більше
Реве, рве мене на шмаття,
Невблаганно просить ще.

І полюбив я цю розлуку,
Блудну карательку мою,
Яка несла й нестиме мені
Непроглядні дні журби.

Знов росте воно в мені,
Безжально б'є рікою,
Душевний камінь точить,
Зриваючи спогади мої.

А пам'ятаєш дні й ночі,
Проведені в нашому,
Єдиному, спільному,
Неповторному теплі

Я це кохаю та ціную,
Ні на що не проміняю
Моє найбільше злато
Навіть крихти не пущу.<br>Ілля Троян

Серпень прийшов
Намаже нес медом
Зверху накида яблук
Трохи притрусить маком
І у осінь полетить стрімголов<br>Олександр Протас

Через гори, через скелі,
Через пагорби, ліси,
Через міста, села й мости
Я пам'ятатиму про тебе.
Крізь час, простір та віки

Щодень б'ю по собі минулим,
Картаючись за несказані слова.
Гублюся думками безворотньо,
Марно чекаючи на наше диво.

Та навіть так, коли душа спадає,
Тоне в горі, сумі та печалі,
Кажу собі, ще буде все…
І мій, і твій, настане час…
Всі незгоди згинуть, повтікають
Перед нашим золотистим сяйвом.<br>Ілля Троян

В людському словникову запасі
Багато є різноманітних слів,
Бо мова – основний, природний засіб
Для спілкування за усіх часів.

Та з поміж слів, які чудово знаємо
Одне коротке є, но два склади,
Воно клубком у горлі застряг
Як хочеш десь його сказати ти.

" Пробач!"- це слово вимовити важко,
Легше на гору видертись круту
Але потрібно виправлять " промашку".
І визнати свою не правоту.

Або ж, якщо й правий, то розумієш
Що жити треба в мирі з усіма,
Стосунки теплі цінувати вмієш,-
То виходу найкращого нема.

Як вибачення попросити щиро
І не шукать для себе оправданнь,
Щоб серце сповнилось спокоєм, миром,
Щоб втихла сварка після тих зізнань.

Бояться люди " Вибач!" говорити,
Бо ласки змусить зняти фраза ця,
Стати – вразливим, серце відчинити
Й руйнуються відносин всіх мости…

Розтопить лід в душі і всю холодність
Те, своєчасне сказано:" Прости!"
Ще акт смирення, дружби і любові.
Важливо першому зробить цей крок.

Так вчить Христос нас у Своєму Слові
Він Сам Своїм життям нам дарував урок.
Прощати кривду, з недругом миритись,
Не гніватись, слугою бути всім.

Смирятися, терпінню навчитись,
І спокій в серці береги своїм.
Хай Бог поможе нам таким стати
Не ображати ближніх і чужих.

Й самому на людей не ображатись,
Очима Божими дивитися на них.
Не стіни зводити кругом високі,-
Мости любові будувати слід.

Зробити першим перемир'я кроки,
Щоб танув у серцях холодний лід.
Хай світло Боже ясно в нас палає,
Давайте будемо в світі добро нести!

Ображений? Скажи:" Уже прощаю!"
Образив? Поспішай сказати:" Прости!"
Ці слова принесуть мир і спокій в серці,
І зупинять великі конфліки і руйнування на всій землі.

Денис Третяк 29.09.2026
<br>Денис