***

Балую тебе очікуваннями – солодкими й гіркими снами, нездійсненими побажаннями, забутими чужими словами.

Балую тебе порожніми днями, недописаними листами, напівдорогою між нами, напівзамерзлими містами.

Балую тебе нездійсненним «потім», обіцянками, кинутими напролом, порожнім вокзалом в самотню суботу, зірваним з вітру порожнім словом.

Балую тебе голосами чужими, піснями із застарілих стрічок, маршрутами довгими і безнадійними, дорогами, що ведуть навпрошки.

Балую тебе не сміхом – мовчанням, не зустріччю – вічним прощанням, балую тебе не теплом – обіцяннями, балую тебе очікуваннями.

Балую тебе, бо іншого не умію, бо в серці лише переплетення шрамів, бо кожен мій день як порожнє подвір’я, на яке ти не встигаєш ранками
Марина Бойко