***

чому я утопаю в блакитних очах?
куди у цей час тікає мій страх?
зникають спроби невдалі піти
на пошуки власної долі.
я бʼюсь у постійних знущаннях життя.
витримка волі – вона є така.
але поглинають мене ці моря,
глибокі такі ж, як небуття.
ховаються тихі, слабкі мої мрії
вони переплітаються із смАком надії.
та вмру я у цих клятих муках буття,
які розповіли мені про кохання.

ankxhfgd