.

У глибокому морі,
Де панують простори,
Де скарби вже роками лежать.
Загубилась русалка
Серед кораблів потонулих,
Де світлу до дна не дістать.
Там скелети акул,
І усього живого,
Перегній водоростей і коралів.
В темряві повній,
Серед самотності й болю
Русалка шукала вогонь,
Що в серці своєму
Молодому, живому,
Розпалила її гибель – любов.
Якось русалка
На березі моря
Зустріла одного юнака.
Його очі – перлини
У безкрайому морі
В якому загубилась вона.
Його погляд осяяв
Її крихке серце
Як місяць і зорі вночі.
Колихнулись моря,
Засяяло сонце,
У її невинній душі.
Вони зустрічались,
На березі тихім,
Коли місяць освітить,
Морський, нічний сад.
Вона хотіла як в казці,
Як принц і принцесса,
Один раз і на все життя.
Та тільки вогню
Нема діла до того
Хто і кого там любив.
Він забирає, що хоче
Віддаючи натомість
Лише розчарування і біль.
І ось тепер
На дні морському
Вона зовсім одна.
Не шумить її серце
Не співають і зорі
Тільки скелети акул і мгла.
Руру