***

О, яке це природи диво,
Знову душу мою зворушило…
Вкотре очі свої підніму -
На прекрасну красу, на Зорю…
В тиші лісу ехо прорветься,
Моє серце ритмічно заб'ється...
І дерева, і квіти, і осінь -
Пісню краю мого проголосять.
Хай розкажуть по світу про казку:
Шепіт вічних дубів, кленів ласку...
Легким снігом зодягнені сосни,
Доросли аж до самого сонця.
І трава біля ніг десь зелена,
У відтінках під кроною клена…
Перламутром шовковим розквітла…
Мого краю поезія світла…