***

Закрилися за нею двері,
Скінчився раптом світлограй...
Він намагався відімкнути:
"Все марно, любий,- Прощавай!"
Бували різні коливання
І може напрямки не ті...
Вже не чекає у порозі,
Пусті шляхи.
Він не розгледів її душу,
Тримався здалеку, чекав...
Неначе чорним покривалом
До неї стежку закривав.
Неначе віщий ворон зверху -
Накликав чорну смугу ту…

Чергове коливання, вкотре:
"А може завтра я прийду?.."
І ніжним поглядом,
тендітним
Прощалася любов її...
Щось недомовлено
можливо,
В думках фантазії жили.

*****
У ритмі часу не згубилась,
Я йшла дорогою вперед…
Такий морозний з вітром ранок,
Момент...
І ще пташки не щебетали...
Весна не принесла тепла…
Я вся замріяна промчала,
Діла!
З розгону мало що не збила,
Не вибила із рук ключі,
На хвильку трохи сторопіла:
"Це ти!?"
Незручно так, я замовчала...
Пропала десь кмітливість вся,
Такого точно не чекала,
Іронія...
Від сміху простір світлом грає,
Знайома сцена із кіно.

Нехай Світ трішки зачекає!
ОГО!? ��
*****
Ти промайнув, мов тінь з туману,
Залишив спогад, як з книжок…
Мої ілюзії блукають...
Потік думок…
Невичерпний фонтан емоцій
Наповнює, фарбує Світ…
Не зупиняюсь, підіймаюсь -
Політ...
Неперевершене єднання!
Я чую нотки у красі...
У мелодійному сплетінні
Співали ми...
Далеко, в іншім кінці Світу,
Ми на краю своїх думок…
Тепер на різних ми орбітах,
Бо віддалились від зірок...
Я загорнулася у Вічність...
Я проводжаю тінь твою...
Далеким спомином та пісня
Полинула у вишину.