У тінях мовчазних речей
Загусли тіні у кутках кімнати, Де дзеркала обличчя п’ють чужі, А стіни — кам’яні безмовні грати. За ними, зовні пляшуть міражі. Згасає світло у скляному глеці, Слова густіють краплями смоли, І застигають бурштином на серці: — Тепер. Було колись… Якщо?.. Коли? І сиплються питання, ніби зерна В суху […]
Мить
П’є з кришталевого ґаджета лід Тиша, що у телефоні дрімає. Сонце зітхає цій тиші услід, Віником тіні з кутків вимітає. Хмари — як вата солодка пливуть, Теплі вітри у дротах потонули. Млосно хвилини крізь осінь бредуть, Бджоли у джазових нотах поснули. Кава виблискує темним ставком, Думки літають над […]
ДАРУЄ НІЖНІСТЬ ОСІНЬ
Все виснуть яблука в садках, Й червоний хміль все висне, А дощ в неораних полях Затримався навмисне. Ласкає сонце далі дні, Дарує ніжність осінь, Й ступає боса по росі, Чобі́т не взувши досі. Й руде волосся не сплела́, --- Щоб вітру догодити, Така вся гарна і проста, От […]
І ВИСНУТЬ ХМАРИ
Була субота --- й вже пішла, Прийшла неділя зра́ння, Дощу краплини принесла́, Із ним --- похолодання. І виснуть хмари, в даль пливуть, Женеться вітер слі́дом, Стара Покрова вже, мабуть, Засипле осінь снігом. Й листя білітиме вгорі, Спадатиме додолу, Й можливо лишиться зимі Той сніг посеред двору. 01.10.2026. Ганна […]
ВІТЕР СВІЙ ТАМ
Вітер поміж дерев, понад хвиль, Й поміж блиску променів ніжних, Все літа́в і стежка́ми бродив Серед я́гід обвислих. Тих колючих шипшини кущів, Й кропиви́ із травою, Та струнких будяків, В ріст людини порою. І рука доторкнулась куща, Та вкололась до кро́ві, Вітер свій там, я там чужа, Хоч […]
Не всім закоханим дано прожити в парі
Не всім закоханим дано прожити в парі. Реальність вносить корективи в happy end. Й розходяться шляхи та магістралі, І плани на майбутнє б’ються вщент. Не всі закохані на пальці носять щастя. Обручки тиснуть нездійсненністю надій. Не ті цілують губи і зап’ястя, Вступають з серцем в давно програний двобій. […]
Оренда підкірки
Я оселилась в тебе в голові, Живу спокійно, каву попиваю. У твоїх скронях тріщини живі Думками я своїми зашиваю. Там, де раніше був холодний гул, Тепер фіранки білі на нейронах. Я перелізла крізь бетонний мур, Босоніж бігаю по заборонах. Мій цукор тане в пороху думок, І чашка б’ється […]
Оренда підкірки
Я оселилась в тебе в голові, Живу спокійно, каву попиваю. У твоїх скронях тріщини живі Думками я своїми зашиваю. Там, де раніше був холодний гул, Тепер фіранки білі на нейронах. Я перелізла крізь бетонний мур Босоніж бігаю по заборонах. Мій цукор тане в пороху думок, І чашка б’ється […]
Коли повернуся
Коли повернуся додому, не треба буде гучних слів. Я просто обійму знайомі стіни і тихо скажу: «Я живий». Я зніму з плечей усе важке, поставлю зброю край дверей. І донька киниться назустріч — найкращий звук з усіх пісень. Я подивлюся на кохану, яку так довго бачив в снах, […]
Земля Бандурового
Земля Бандурового цвістиме суцвіттям, Доки є пам’ять його земляків. Доки живе в наших серцях покоління, Що берегло цю землю від віків. Тут кожна стежка пам’ятає кроки, Тут кожен пагорб має свою тінь. І тихо промовляють крізь століття Забуті голоси минулих поколінь. Тут вітер над полями не стихає, Несе […]
СВІДОК НАД ЯЛАНЦЕМ
Схилилась верба над водою Яланця, Де тиша нічна обніма береги. Тут спокій шукали козацькі посланці, Коли у степах замовкали шаблі. Стоять хати-сироти, вкриті снігами, А поруч — нові, де вирує життя. Тут земля просочилась козацькими снами, І звідси немає для нас вороття. Старий переписчик міняв топоніми, Ліпив нові […]
Від Бундурівки до Бандурового
Де Савранка несе свої води, де Яланець торкається нив, там крізь роки проходили люди, залишаючи слід поміж трав. Ще коли Україна козацька берегла свої землі й кордон, там звучала земля степова і стояв невеликий заслон. Бундурівка — ім'я поміж картами, поміж річок, доріг і степів. Тут проходили долі […]
Де кожен спогад ніжно-кольоровий
Я розчиняю дні минулі в снах І консервую в банки їх на зиму. В прозорому розсолі, у шарах, Вкриваю спогади солоним димом. Там сутінки згортаються в рулет, І бродять ночі, мов старе варення. Там, десь на дні, застиг твій силует, Мов тихе й недоречне одкровення. Я додаю туди […]
Тут кожен світанок стає обгорілим лицем
У чорних шпаринах підвалів густішає чад, І стіни приймають удари, як власну вину. Вимірюють час тут не стрілками, а невпопад: Між вибухом й тим, як залізо вбиває стіну. Земля запікається струпами вирв і траншей, І небо над нею — розірваний навпіл брезент. Тут тиша лякає сильніше за крики […]
Рятуючи від попелу свідомість
Я силоміць приборкую думки, Коли навколо простір пахне чадом. І обережно, наче черепки, Уперто розкладаю склад за складом. Цей внутрішній бетон — не для трибун, Він непомітний, як підземні води. Коли ламається остання з струн — Ламає час ущент замерзлі сходи. Думки заклякли, мов жуки в смолі, Але […]
За дужками лишився цілий світ
Ніч люто рветься на дрібні шматки, Бетон ковтає власний крик і дим. У вирвах задихаються зірки, І дім стає раптово нічиїм. Годинник, як нажахана свиня, У лабіринтах темних, вогких стін. Там невідомість кігтями щодня Рве тишу, що здіймається з колін. Летить залізо — вперте і тупе, Воно не […]
Між мокрим холодом й сухим теплом
Стріла не знає, де її стрілець. Вона летить крізь випалені дні — Незвіданого всесвіту кравець, Що кроїть на живому полотні. Час не ріка. Він — зголоднілий звір, Гризе й ковтає пил своїх вітрів. Ми пишемо майбутнє на папір, Який ще вчора у вогні згорів. Там хаос вигризає з […]
Клітинна памʼять
Душа моя десь там, на Прикарпатті, Знайомими стежками босоніж. В смарагдовім, мов із барвінку, платті Не розуміє, що блукає «між». Раціональність почуттів — лише ілюзія, Сумнівний щит від нападу хандри. Між розумом і серцем знов дискусія, Тисячі миль і два різних світи. Я свій чужак. Я по обидва […]
