Страшно втратити, страшно мати,
Син боїться, боїться мати,
Сестри моляться, батько п’є,
За чуже страшніше своє.
Боги дивляться так похмуро,
Наче наше життя – халтура,
Наче дім наш – картонна коробка,
А ми самі – дешева підробка.
Ми ж цих поглядів не помічаємо,
Ми живем і на краще чекаємо,
Боїмося, що буде запізно,
А навколо вже ґрати залізні.
Нам немає, коли гризти ґрати,
Ми так звикли весь час чекати.
Ми втомились. Можливо, хронічно.
Нам немає, коли жити вічно.
Роман Євдокимов
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
