І знов зима, прийшли свята,
І, як завжди гудуть сирени.
Десь мати сина виглядає,
Бо син у неї полонений.
Таке життя,- неначе сон…
Прокинувсь вранці,- Слава Богу!
Бігом новини ти перечитав,
Бо з нетерпінням ждеш на Перемогу.
Так важко, на душі печаль,
І гіркі сльози заливають очі.
Нам діток, які янговами в небі дуже жаль,
Так жаль, що не хватає мочі…
Ці дітки, які янголи тепер,
Хотіли жити в вільній Україні,
Убив їх лютий звір, мов людожер,
Але він їх і не поставив на коліна…
О.Колесникова
<br>Оксана Колесникова
