Злива

Злива з холодної крові,
Сліз і розбитих мрій,
Приреченої любові.
Ми загубилися в ній.

П’ємо отруєні краплі,
Не відчуваючи смак.
Злива умиє, казали.
Не може скінчитися так

Шлях, що ми подолали,
Дорога, яку пройшли,
Справа, яку починали,
Життя, яке прожили.

Кажуть, це воля божа,
Тільки він знає, як жити,
Тільки він допоможе,
Треба лише просити.

Злива, ти можеш, убога,
Нарешті відповісти?
Я вкотре вже кличу бога,
Чому знов приходиш ти?

Роман Євдокимов