Незнаю я, як вирвати з грудей.
Ту смуту, біль, яку приносять діти.
Як хочеться приємних всіх новин,
Від щастя плакати, від шастя і радіти .
Ми молимося за своїх дітей,
З мольбою проводжаємо в4 дорогу,
Молитва захистила, щоб від злих людей,
Чекаємо їх вдома та вдивляємось в дорогу…
Колись і нас напевно так чекали,
А у нас "справи", в нас "діла"…
Тоді, ще юні, ми не розуміли,-
Життя одне, але ж і мати в нас одна …
Колись і я була така, й мене чекала посивіла мати,
А в мене "справи", в мене блін діла , не
Не було часу рідну обійняти.
Якби вернуть той час назад,- я б час знайшла б, і все б для них зробила б…
А так сумую, що була дурна.
Дурна, пихата, а батьки в могилах…
О.Колесникова
Оксана Колесникова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
