Ілюзія двох

Ти шукала в мені Бога,
а знайшла мої гріхи.
Я ішов до тебе строго –
як у полон, і без руки.

Ми кохали? Ні, хворіли.
Ти – як сіль, а я «відкритий».
Ми себе не зрозуміли –
вигадали дім забитий.

Не було тебе – лиш тіні,
що в мені жили роки.
Я тримав тебе на лінії,
де мовчать, але то тільки «поки».

А любов – не про «разом»,
не про «ти» і не «назавжди».
Це – коли слова згоріли,
а любов не догорить.

xxwqz