У селах дим – свобода без закону,
сільради тліють, як осіннє листя.
Коса у полі – зброя, не ікона,
а хрест – у пісні, що звучить без змісту.
Босий анарх, з револьвером в очах,
живе не правилом, а імпульсом й громом.
На чорнім стязі – не смерть, а страх
тих, хто звик правду топтати чоботом.
Він не герой і не червоний чорт,
просто один із тих, хто кричав: «Жити!»
Воля в крові, мов блискавка в стелі –
вічна, як попіл у братській плиті.
Кожен пан – ворог, бо їсть із чужого,
кожен наказ – це ще один ланцюг.
Свобода – не звук, і не клятва з трибуни,
це коли не живеш на колінах, без абияких мук.
Та в тій свободі – самотність і втрати,
брат по гвинтівці – завтра кат.
Махно не творив держави чи влади,
Він творив простір без меж і зарплат.
І лиш потім, коли згасли багаття,
коли кулі стихли й пішли в ріллю –
Люди збагнули: без форм, без плаття,
свобода – це ж не мета, а біль у боях.
xxwqz
