Ніколи я не почував себе гірше,
ніж коли мені дали обрати
між тою, хто кохає мене, і кого кохаю я.
Це прикро, бо одна так близько, як під ногами земля,
а іншу мені з неба не дістати.
Не маю часу взаємність гадати,
я хочу обрати і не помилитись,
бо з нещастям тяжко зміритись.
Але обидві вперлись на своїй позиції:
перша мене сильно кохає, та характер має тяжкий,
а друга — хороша, на мене уваги не звертає,
для неї чужий, без взаємності як і в коханні, так і в інтересах.
А друга немов балувана принцеса,
але може, то все на поверхні.
Може, та, хто мене кохає, добру душу має,
а зла — та, хто на моє існування уваги не звертає.
Тяжко обирати та вагатись,
бо можу я двох зразу втратити,
і без любові в кишені не хочу лишатись.
Ніколи не почував себе гірше,
ніж коли мені дали обрати:
кого мені відторгнути,
і кого кохати.
Степан Кузненко
