illusion
Я би цілувала твої шрами,
Ті шрами, що залишила війна.
І в кожен, як в спогад незгасний,
Вдихала б краплину я свого тепла.
Я б рук твоїх ніжно торкалась,
Забрала б із них усю біль,
Я б сонцем в тобі залишалась,
Піднесла б тебе на верх тисячі шпиль.
В очах я б твоїх утопилась,
Сховала б я душу у купол твою.
Ти той, хто дає мені силу,
Чий образ так жадно у снах я ловлю.
Я б вітром лягала у полі,
Біду, щоб прогнати із твого шляху.
Зреклася б я свого спокою,
Аби ти забув про печаль і журбу.
Я б серце своє розірвала,
Лиш тільки б тебе від тривог вберегти,
Я б тишею в тобі зростала,
І світлом своїм довела б до мети.
Я б з хмар тобі постіль стелила,
Сховала б за саму міцнішу стіну,
Колись ти зростив в мені крила,
Тож ними укрила б тебе без страху.
Я би цілувала твої шрами,
Ті шрами, що залишила війна…

Коментарі
Коментарів ще немає. Напишіть перший.