Українські вірші

Золотився вечір, та почервонів. Ніч бере на плечі безліч наших снів. Тягнеться хустина на небес покров. А на завтра -- днина зазоріє знов. 02.02.2023

Золотився вечір, та почервонів. Ніч бере на плечі безліч наших снів. Тягнеться хустина на небес покров. А на завтра -- днина зазоріє знов. 02.02.2023

Доля України й вишиття, Ко́ршуном красунечка прибита, В рідної скалічене життя, Кров’ю, як водицею залита. Знищити взялися вороги, Топчуть, спопеляють нашу неньку, Рі́ки з кро́ві, в кро́ві береги́, Кулі застрягають у серде́ньку. Горе, що прине́сла нам орда, Біль, який доводиться терпіти, З ворогом вселилася біда… Ви́стоять рідненькій, не […]

Живуть в Україні Звичайні Герої. За волю країни встають ВСІ горою! Звичайний Микола, Сергій та Іванко. Звичайна Марічка, звичайна Наталка. Звичайний в нас лікар, звичайний пожежник. Звичане в них серце, душа лиш - безмежна! Звичайний в нас кухар, звичайний водій. Звичайний Назаре, Мишко і Андрій. «Та що ж […]

Бог ділил між людьми землю. Кожному народу. Мову кожному давав, шоб тримались роду. Дав китайцям вузькі очі і степи широкі. Рис їм видав, нехай плодяться щодня і щороку. Афріканцям - темношкірим континента видав. Хай ті самі собі ділять між родами й видами. Наділив він вікінгів землями на півночі. […]

Не турбуйся, мамо, добре все у мене. Виконую слухняно всі накази, нене. Бронік завжди ношу. Автомат є й шолом. Не турбуйся, прошу, гарно тут навколо. Ти не вір новинам. Під Луганськом тихо. Оберіг новенький відводить все лихо. Нас годують добре. Є й тушонка й сало. Хлопці в нас […]

Земля засіяна кулями, Й полита ворожою кров'ю. І знов ми доводимо світові, Що Україна гідна волі. І знов козаки відчайдушні, Міцно зброю тримають. Сильні. Могутні. Рішучі. Нечисть ворожу долають. І знову кров'ю полита І сіють знов не пшеницю. Понівичена, розбита... Україна знов відродиться!!!! ***ТютюнкоТ*** 31-01-2023

Коридор Слави.... Побратим встав на коліно. Сльози в очах у мами. І в очах побратима. Дружина і діти плачуть. Ти захищав волю. Страшну ціну платять. Щоб діти жили в спокої. Скажуть, що був героєм. Що був просто ЛЮДИНОЮ. Батькі вбиті горем. Хто поверне їм сина? Летить прокльон до […]

Летіла молитва, з вуст мами до неба: «Мій Боже прошу і молю я у тебе, Спаси Україну, народ її й віру Мою нездолану - святу Батьківщину. Вибач мій Боже, що часто сумую, Щодня і щоночі я тебе турбую, Болить моє серце за всіх в Азовсталі, Непросто Герої – […]

Летіла молитва, з вуст мами до неба: «Мій Боже прошу і молю я у тебе, Спаси Україну, народ її й віру Мою нездолану - святу Батьківщину. Вибач мій Боже, що часто сумую, Щодня і щоночі я тебе турбую, Болить моє серце за всіх в Азовсталі, Непросто Герої – […]

— А як же я? — сказала тихо У світ відчинених дверей. Чи на добро, чи то на лихо — Сльоза скотилася з очей. А він пішов, не озирнувся. Змахнув минуле із плеча. Твій погляд вслід йому тягнувся, Й згорала, й плакала свіча. Все у кімнаті стало дивним: […]

Поговорити… Та про що? Мовчати? Теж уміти треба. Уже і біль в душі — ніщо, І лікувать нема потреби. Черствіють душі, наче хліб. Холоне кров від слів жорстоких. Від злості спалаху осліп І втратив сенс, цей світ, і спокій. За мить стаємо ми чужі, На відстань дальньої планети! […]

Не порушуй мій простір у небі, Бо летіти я мушу сама. Маю волі велику потребу, Хоч й зламала обидва крила. Та крізь біль і хронічну утому, Научуся я знову літать. Серед блискавки й гучного грому, До ударів мені не звикать. Може, врешті, розступляться хмари, А за ними — […]

Налийте в філіжанку теплоти. Без цукру, аби смак не перебило. По самі вільця та без пустоти, Щоб кожна крапля душу обігріла. Хочу пізнати її власний смак, Зігріти дійсність вщент закрижанілу. Щоб холодів не лишилось ознак І проросло відродження в довіру. Я скуштувати мріяла давно, Ту теплоту, що стала […]

Хай сніг іде, мені не сніжно, Хоч сипле тихо на чоло. Торкає руки: легко, ніжно, А у душі — весна й тепло. Морози, вітри, сніговії… Чи вам бездушним зрозуміть? Чому вологі мої вії, Чому на них сльоза бринить. Ні, почуття не для холодних! Для тих — у кого […]

Кружляють в небі журавлі. Над бідолашним моїм краєм! А серце стискають жалі І туга розум підриває! Палає пеклом вся земля! Десь від гармат, а десь пожежі. І попіл, зрадою встеля, Цей рай земний, що нам належить. Куди ж прилинуть журавлі? Де гнізда будуть свої вити?... Візьміть у небо […]

Не опускай свої тендітні руки, Ти їх до Бога в небо підійми! І про свої земні нестерпні муки,  Молись і долі доброї проси. Нехай не плачуть очі твої ясні,  Не заплітай в волосся сивину! У думці будуть помисли прекрасні, І не неси тяжку чужу вину! Поглянь на захід […]

Моє кохання — вимір віртуальний! Не має часу, відстані та мір... А хибний крок — останній і фатальний. І не існує зрад та недовір... Моє кохання в собі розчинило: І трунок щастя, і солодкий гріх... Негода долі крила надломила, але й без них літать зі мною зміг. В […]