Скільки живу і гадки я немала,
Що зможу зненавидіти когось аж так…
Тепер, на привеликий жаль, узнала….
Впізнала в москалях свій страх.
Нехай би швидше вже Москва та клята впалала,
Нехай грім Божий покарає їх!
Прошу я , Господи, воздай їм позаслузі
За всіх дітей, за матерів, за всіх людей,
Що постраждали враз…
За тих, хто тілом ще живий, а дух десь бродить поруч…
За сльози діточок і матерів,
За кожну краплю крові, нашого солдата,
За сльози юних вдів, майбутніх матерів…
За весь нарід, за всіх хто став нам поруч,
І постраждав від ницих тих катів…
Прошу я, Господи, помилуй нас ти грішних,
Пробач мене за те, що я роблю…
Бо я не зможу вже пробачити ніколи,
того що зроблено у наших всіх містах…
Закарбувалися навічно, ніби в коло:
Ірпінь та Буча, Волноваха, Харків…
А в Маріуполі, то просто жах…
Такого вже забути неможливо,
Пробачити не можна і за сотню літ…
Цвіт нації пішов уже на небо,
Щоб вимолити в Бога наш нарід.

03.04.2022 р.
Час 17.40

Привіт, синочку.
Вже поріг сипучим снігом замітає.
На дворі 26 рік, але твоїх слідів немає.
Не йдеш по снігу крадькома, щоб нас із св’ятом привітати…
А за вікном така зима, не хочеться виходить з хати.
Я свої сльози обітру,
Господь хай рани полікує.
В твою кімнату я зайду і тут тобі заколядую.
І понесеться…
В небеса полине спів…
І ти почуєш…
Бо я ще в вимірі іду…
Ти вже у вічності св’яткуєш.
Христос ся рождає!
Славімо Його!

Я дякую Богу за все що я маю:
За серце,
за подих,
за віру святу,
За мудрість,
за вміння й земне розуміння
й пізнання того, з ким я поруч іду
За зоряне небо,
за вітру обійми,
за сонячний ранок,
за літнє тепло
За чистії роси й за гостре каміння,
йдучи по якому ти віриш в добро
За щирих людей,
за чарівную мову,
за пісню співучу, що в грудях бренить,
За посмішку з ранку
й душевну розмову,
за кави ковток і за радості мить,
За зиму і літо,
за весни суцвіття
і осені шелест земних кольорів
Я дякую Богу за все що я маю,
Що Господь мені дарувати хотів

Я дякую Богу за все що я маю:
За серце,
за подих,
за віру святу,
За мудрість,
за вміння й земне розуміння
й пізнання того, з ким я поруч іду
За зоряне небо,
за вітру обійми,
за сонячний ранок,
за літнє тепло
За чистії роси й за гостре каміння,
йдучи по якому ти віриш в добро
За щирих людей,
за чарівную мову,
за пісню співучу, що в грудях бренить,
За посмішку з ранку
й душевну розмову,
за кави ковток і за радості мить,
За зиму і літо,
за весни суцвіття
і осені шелест земних кольорів
Я дякую Богу за все що я маю,
Що Господь мені дарувати хотів

Таємнича ніч Різдва в Україну завітала,
Де Марія Пресвята свого сина сповивала.
Огортала ніжно так, цілувала і співала:
Люляй, серденько моє, я на тебе так чекала.
Ти дарунок мій з небес, благодать самого Бога.
Ти прийшов нести свій хрест.. нелегка буде дорога…
Ти спасіння для людей, тих, що вірують у Тебе.
Спи, маленький, засинай … Ти блакить самого неба.
Свої ручки простягни на знедолену Вкраїну.
І любов’ю огорни всіх людей, усі родини.
Наші сльози обітри і даруй душі спасіння.
Ти прийшов до нас з небес… В вірі дай знести терпіння…
Спи, Ісусику, дрімай. Сни нехай колишуть мрії.
Ти прийшов в чудовий край, повний світла і надії.
До Марії Божий Син простягає рученята.
Ними хоче Бог з небес всі народи обійняти.
І Вкраїну чарівну …, що по хресній йде дорозі,
І родину не одну, що ще досі у тривозі,
І батьків, які дітей в вічність серцем проводжають,
І соколиків-солдат, що в окопах замерзають.
Й душі світлі, в небесах, що піднялися до РАЮ,
Що пройшли земний цей шлях. Їх до себе пригортає.
Спи, маленький, засинай, хай зникають всі тривоги.
Україна – чудний край. Тут ідуть святі дороги.
Споконвіку ця земля Богом дана для спасіння.
І відродиться вона. Благодаті тут коріння.
Спи, Ісусику, дрімай, ми співаєм крізь руїни:
Народився нам Христос! Він спаситель України!

Вже Різдво настало, радість у дворі.
Коляду співають діточки малі.
І дорослі також біля них співають,
Божеє Дитятко радо прославляють.

Бо Ісус родився від Діви Марії.
Пролунала світом звісточка події.
Це Дитя маленьке, що прийшло із Раю
Вірних всіх проведе до Божого краю.

Будемо співати Синові й Марії,
Хай живе у серці промінець надії.
А Ісус маленький ручки простягає
Нашу Україну міцно обіймає.

Мати положила синочка на сіні,
У кожну родину Він несе спасіння.
Йосип і Марія піснями голублять,
Бо синочка свого вони дуже люблять.

Пастушки маленькі весело співають
І мале Дитятко щиро прославляють.
І ми теж будемо Дитя величати,
Радісні колядки будемо співати.

Хоч на серці важко, у душі тривога,
Та усю надію ми кладем на Бога.
Він усіх нас любить, нас усіх спасає
І синочка свого на смерть посилає.

А мале дитятко устонька відкрило,
Нашу Україну поблагословило.
І народ співучий, ниви і поля.
Вільна Україна – Божая земля.

Як янголи на сходах неба,
горять в пітьмі нічній ті зорі,
Що кличуть в далі ночі,
до себе манять – в неозорість.

Застрибає в пітьмі світлячок
ліхтариком скаженим,
до хмар сірих потягне.
І пригорне мене до себе рука Божа,
повна доброї ласки.

І сміятимусь я щиро й ніжно,
поглядаючи вгору – в небо.
І зустрінуся з поглядом вічним,
І покличе мене він до себе.

Я тремтітиму, наче та пташка,
що потрапила в сіті раптово.
В цілім світі я тільки мурашка,
а для Бога я – Всесвіт і слово.
2023 р. ©Ірина Вірна